Музика «іншого роду»
Музика іншого роду: прогностика і реалії сучасного стану музичного мистецтва
В статті у полемічній формі розглядаються перспективи розвитку музичного мистецтва сьогодення у площині співіснування акустичної музики та електронної. Бурхливий розвиток новітніх технологій, зокрема тотальна комп’ютеризація гуманітарної сфери, призвела до серйозних системних змін у музичній свідомості сучасної людини і всієї культурної парадигми. Нагальною потребою постає питання створення системи експертної оцінки нових художніх явищ, яка дозволила б об’єктивно оцінювати такі явища з позицій актуальної значущості для культурного процесу. Автор пропонує методологію розробки подібної експертної системи на базі тріадної матриці, яка враховує семіотичні, семантичні та аксиологічні аспекти існування художнього твору. В статті також зроблена спроба прогнозування подальшої перспективи розвитку музичного мистецтва.
В середині минулого року на сторінках журналу «Звукорежисер» виникла дуже цікава полеміка, в межах якої йшлося про те, якою буде музика в недалекому майбутньому. Ініціатор дискусії Арам Енфрі в своїй статті «Вік електронної музики» (1, с. 54-58) стверджував, що майбутнє виключно за електронною музикою, його опонент – редактор журналу Анатолій Вейценфельд захищаючи акустичну музику (2, с. 66-69) доводив, що саме акустична музика існуватиме стільки, скільки існує людство і її потенціал ще далеко не вичерпаний.
В даній статті, частина якої, доречи, була опублікована також у журналі «Звукорежисер» (3, с. 72-76), мені хотілося б і самому поміркувати про перспективи розвитку електронної музики і музичного мистецтва в цілому.
Нагадаю суть дискусії: А.Енфрі, спираючись на цитати визнаних авторитетів музичного мистецтва Б.Асаф‘єва і Е.Артемьева, зразу ж бере «бика за роги» і декларує низку ідей, намагаючись збудувати якийсь логічний, на думку автора, ланцюг міркувань, що доводять безумовну перспективу і панування в недалекому майбутньому виключно електронної музики. При цьому дуже часто виникає ситуація підміни понять або змішування «грішного сенс праведним», що якраз і порушує логіку міркувань і ставить під сумнів компетентність автора в базових питаннях як музикознавства, так і культурології.
Розглянемо докладніше ідеї, висказані автором. Якщо сенс думкою про те, що в «масовій культурі» електронна музика дійсно має панівне положення через ряд технологічних аспектів (сама технологія створення мультимедійного продукту – чи то радіо, телебачення або комп'ютерна гра – ускладнює процес використання акустичних інструментів і живих виконавців, хоча і не відкидає їх!), то ось погодитися сенс твердженням про те, що «в електронній музиці шедеврів, подібних за своєю художньою цінністю до кращих зразків світової академічної класики, дотепер не створено.», мабуть, не можна. В даному випадку порівняння різних видів музики, на мій погляд, є не коректним. Це все одно, що порівнювати карету Людовика XIV з Ролс-Ройсом Єлизавети II. Так, це засоби пересування, але кожне з них є технологічним чудом своєї епохи і відображає суть культурної парадигми в конкретно-історичний проміжок часу. Говорити ж про те, що сенс них є кращим – просто безглуздо в тому контексті, в який поміщає електронну музику і академічну класику шановний пан А.Енфрі.
Полную версию статьи читайте в PDF-файле по ссылке...
