SATory

“SATory” (1996) – для скрипки, гітари та баяна присвячено тріо “САТ” (Сучасне акустичне тріо).

В назві твору, безумовно, є гра слів – до назви тріо додається закінчення, що надає філософське забарвлення всьому твору. Твір також може виконуватись в різних складах – наприклад, замість баяна може використовуватись синтезатор, а замість скрипки – інший мелодичний (наприклад – духовий) інструмент з відповідною адаптацією своєї партії.

Музичний матеріал твору являє собою чергування фрагментів обмежено алеаторичних та фіксованих каденцій виконавців. Перші дві каденції (гітара, скрипка) обумовлюють відповідний розвиток імпровізаційного матеріалу – каденція гітари виникає з загальної ритмічної імпровізації, а каденція скрипки – з ладової, поліфонічної. Остання баянна каденція є своєрідним інтонаційним підсумком розвитку музичного матеріалу і набуває значення філософсько-патетичного узагальнення.

Оскільки у творі концепція кончертато реалізована навпаки (нефіксований текст – фіксована каденція), такий підхід автора є певною мірою новацією в переосмисленні жанру концерту в сучасній українській музиці. Крім того, автор використовує текстові інтерполяції – фрагмент п’єси Е.Іонеско “Лиса співачка”, що декламується двічі у творі. Перший раз після гітарної каденції – окремі фонеми переростають у поліфонічну крезі-декламацію “Іди не туди – іди сюди!”. Вдруге фрагмент з фіналу п’єси доводить розвиток музичного матеріалу до кульмінаційного піку після каденції скрипаля. Отже, композиційний прийом “зміщення точки збірки” (Кастанеда) є своєрідним авторським методом досягнення того самого саторі (просвітлення) в умовах урбаністичної дійсності. В даному контексті баянна каденція, що слідує за кульмінаційним зривом є смисловою кульмінацією твору – вона розгортається від вищого динамічного піку до медитативного просвітлення в кінці. Кода твору – об’єднання всіх інструментів у “соборне” звучання, спроба сумісного досягнення саторі. В баянній партії твору використовуються сучасні прийоми видобування звуку – рікошет, тремоло по міху та інші. Вцілому, автор демонструє впевнене володіння баянною технікою, оскільки сам у минулому був баяністом (музична школа, та училище).

Анотація до твору з буклету фестиваля "Мета-Арт" 97: Твір написано спеціально для Сучасного Акустичного Тріо (САТ) у складі скрипка, гітара, баян. Від цього походить й назва твору, що означає у перекладі “осяяння”, інтуітивне збагнення істини. Ідея твору – розв’язання психоделічного конфлікту особистості у фрейдо-юнгівській інтерпретації, де є Ід – надсвідоме, персонаж-натовп; Его – свідоме, особисте; несвідоме – первісно-архетипічне, потенційне. Взаємодія цих трьох розшарків свідомості особистості і складає драматургію твору. Так несвідоме втілюється через алеаторично-імпровізаційну побудову музичної тканини; Его – через фіксовані каденції виконавців, спроби найти свій голос у натовпі; Ід – динамічні вторгнення позамузичної абсирдної дійсності (вербальна текстова-цитата з п’єси Е.Іонеску “Лиса співачка”), яка спрямована на руйнацію особистості.

Первое исполнение сочинения состоялось на фестивале "Мета-Арт'97".

Исполнители - трио САТ в составе:Михаил Стрельников - гитара; Александр Клименко - баян; Данила Перцов - цинк (вместо скрипки).

Второе исполнение состоялось в рамках фестиваля "Культурный герой" в 2002 году.

Исполнители - трио САТ в составе Михали Стрельников - гитара; Сергей Охримчук - скрипка; Александр Кохановский - синтезатор (вместо баяна).

Послушать вторую версию исполнения можно по ссылке...