Requiem

Камерний реквієм (2. Kyrie, 3. Dies Irae) (1995)
Анотація з буклету фестиваля "Мета-Арт" 97: Дві частини твору, які представлені на фестивалі, можуть виконуватись цілком самостійно та незалежно одна від одної, але вони є лише часткою більш розгонутого проекту, продовження якого щільно пов’язано з еволюцією світосприйняття автора.
Головні ідеї твору: 1. Вічний спокій; 2. Страшний суд; 3. Молитва про спокуту. Драматургія: прагнення досягти Вічного спокою крізь молитовний екстаз, що спасає від страшного суду. Таким чином, метою є подолання жаху смерті, який притаманний людині з народження, через зосереджено-медитативну духовну практику (у даному разі – католицьке жалібне богослужіння за вмерлих на канонічний латинський текст). Обрання латини, як мови цілком кодового характеру досить традиційне для музичної практики такого роду, але експериментальність авторського бачення цього жанру концентрується на інших параметрах твору: складі виконавців, де не обійшлося без натяка на нумерологію (число 7); відсутність хору компенсується канонічно організованими вигуками інструменталістів, а уся вага мелодекламаційного солоспіву лягає на едину солістку (сопрано). Окрім того, основні ідеї репрезентуються через відповідним чином організовану музичну тканину: вічний спокій – абсолютная статика, розірвана (пуантілістична) фактура (1. Requiem aeternam); молитовний екстаз – перебування у медитативному стані, единому та замкненому просторі, що втілюється через мінімалістичну повторність мікроструктур, поверх яких накладається додекафонна лінеарність (2. Kyrie eleison); страшний суд – руйнівний динамізм, зовнішня дія, деструкція, але подана через суворо організовану додекафонну фактуру (3. Dies irae).
2. Kyrie eleison Kyrie eleison, Christe eleison. Господи, помилуй, Христе помилуй. 3. Dies irae Dies irae, dies illa Solvet saeclum in favilla, Teste David cum Sibylla. Quantus tremor est futurus, Quando judex est venturus, Cuncta stricte discussurus! День гніву, той день Росточить Всествіт прахом, Свідки тому – Давід та Сивілла. Все тремтітиме навкруги, Коли з’явиться Судія, Щоб усіх суворо судити! (далі буде…)
Первое исполнение сочинения состоялось на фестивале "Мета-Арт'97".
Дирижер - Владимир Сиренко
Послушать исполнение данного сочинения можно по ссылке...